Аргонна зварка

Зварити алюміній, щоб він не запузирився або не покрився бридкою кіркою? Потрібне точне, майже ювелірне зварювання, щоб від температури не деформувались сусідні ділянки? Це легко можна реалізувати, якщо десь поруч є фахівець-зварювальник, вміє працювати з аргоном. Що являє собою обладнання для аргонової зварки, в чому унікальність самого процесу?

Сторонньому оку може здатися, що аргонна зварка об'єднала відразу два процеси: газове зварювання і зварювання електродами. Це не зовсім так, вірніше, зовсім не так. До аргонового пальника підходять шланг для подачі аргону і електричний кабель для подачі електроенергії на електрод. У його центрі розташований електрод з вольфраму, тугоплавкого металу. Цей електрод - не плавиться. Другий електрод (зажим) кріпиться на "масу". Між цими двома електродами і буде сформована електрична дуга. Навколо вольфрамового стержня розташоване керамічне сопло, за яким з балона з аргоном надходить газ. У вільній руці зварювальник тримає присадний дріт. Зазвичай він з того ж металу або сплаву, що і деталі, що зварюються.

Процес - аргонодугового зварювання відбувається в середовищі інертного газу аргону, звідси і назва зварювального процесу. Використання аргону в зварюванні при з'єднанні двох металів - це захист від окислення, яка може статися за рахунок зіткнення з киснем в повітрі. Тобто, аргон покриває зону зварювання і не дає кисню проникнути в зону поверхонь, що сполучаються.

Сам режим зварювання може проводитися ручним способом, напівавтоматичним і автоматичним. Існує класифікація режимів, які залежать саме від вищеописаних способів і виду електрода, який бере участь в процесі зварювання. Два види електродів: плавляться та не плавляться. До другого виду належить вольфрамова дріт, за допомогою якої можна гарантувати міцне і надійне з'єднання двох металів, навіть різнорідних.

Коли на пальнику включається кнопка, виникає електрична дуга між деталлю і не плавиться, і подається аргон. Дуга потрібна, щоб розплавити метал деталі і присадний дріт, тобто створити зварювальну ванну і додати туди металу для утворення шва. Розпечений аргон, вилітаючи з сопла, створює своєрідну "ширму" між зварювальною ванною і навколишнім повітрям. Сам же аргон інертний, тому ні з чим в реакцію не вступає. Зате він надійно захищає місце зварювання від окислення і проникнення в шов азоту. Таке зварювання технічно важкувато (треба утримувати дугу певного розміру), тому на початку статті і говорилося про фахівця. Стисла ж дуга здатна довести температуру у ванні до 6000 ° С.

Переваги аргонової зварки очевидні:

• в процесі роботи шов захищений від зовнішнього впливу;
• при малій за розмірами площі нагріву можна не боятися деформації складних по конфігурації деталей, що зварюються;
• дуга високотемпературна, тому зварювальні роботи здійснюються досить швидко;
• можна варити сплави і метали, які неможливі при інших способах зварювання;
• забезпечення високоякісного шва з однаковою глибиною проплавлення.

Недоліки цього зварювання - в складності устаткування і нужді в висококваліфікованих кадрах.